Типові технічні помилки, що допускаються в процесі консультування, способи їх усунення

В силу різних причин, іноді заздалегідь не передбачуваних і важко усунених, в процесі проведення психологічного консультування можуть виникати помилки, які знижують його результативність. Знання суті і джерел цих помилок, способів їх попередження та усунення дозволяє звести дані помилки до мінімуму, хоча, ймовірно, повністю виключити їх із практики проведення психологічного консультування неможливо.

Помилки, часто з'являються в процесі консультування, можуть бути наступних основних типів (у кожному з перелічуваних нижче типів помилок вказується також і їх ймовірна причина):

1. Невірний висновок психолога-консультанта про суть проблеми клієнта.

Це той випадок, при якому психолог-консультант або не бачить реальної проблеми у клієнта (хоча насправді така проблема існує), або приписує клієнту проблему, якої в нього насправді немає.

2. Неправильні рекомендації, пропоновані психологом-консультантом клієнту.

В даному випадку психолог-консультант може, загалом, правильно сприймати і оцінювати проблему клієнта, але пропонувати не цілком вірні практичні рекомендації щодо її вирішення - такі, реалізація яких насправді нічого або майже нічого корисного не дасть клієнтові.

3. Неправильні дії клієнта щодо виконання рекомендацій, отриманих від психолога-консультанта.

Це той тип помилок в психологічному консультуванні, який зазвичай виникає в тому випадку, коли клієнт, чия проблема в процесі проведення психологічного консультування була визначена правильно і якому були дані вірні рекомендації щодо її вирішення, приступаючи до практичного вирішення своєї проблеми, допускає неточності. В результаті цього клієнт не домагається потрібного ефекту у вирішенні своєї проблеми.

Зауважимо, що кожний з названих вище основних типів помилок може зустрічатися як окремо, так і в поєднанні один з одним. Тому, практично аналізуючи невдачі, що виникають в психологічному консультуванні, слід шукати всі можливі типи помилок, не задовольняючись кількома знайденими. Це попередить психолога-консультанта від виникнення подібних і інших помилок в його діяльності.



Кожен з перерахованих вище типів помилок у консультуванні можна, в свою чергу, розділити на підгрупи. Помилки першого типу, зокрема, діляться на наступні підгрупи:

А) Помилки, що здійснюються психологом-консультантом в силу недостатньо точної інформації, одержаної ним від клієнта в процесі проведення консультування, особливо на стадії діагностики та сповіді.

В даному випадку буває так, що, повністю довіряючи клієнтові, психолог-консультант (а клієнт може помилятися у фактах, що повідомляються їм психолога, з різних причин, в тому числі через неточності їх пригадування) змушений робити висновки про суть проблеми клієнта або способах її практичного вирішення на основі невірної інформації, якою його наділив клієнт.

Даний тип помилок неможливо ні повністю виключити з практики психологічного консультування, ні стовідсотково заздалегідь попередити. Єдине, що тут можна зробити, - це постійно, але ненав'язливо нагадувати клієнту про те, що він повинен повідомляти психологу-консультанту «правду і тільки правду», тобто тільки такі дані та факти про себе і про свою проблему, в достовірності яких він сам абсолютно впевнений. Консультант зі свого боку час від часу може перевіряти клієнта, повторно просячи його повідомити про те, про що він раніше вже говорив і що у психолога-консультанта в силу тих чи інших причин викликало сумнів.

Б) Помилки, що допускаються по причині неповноти інформації, одержуваної психологом-консультантом від клієнта.

Це досить часто зустрічається помилка, так як будь-який клієнт може мимоволі щось істотне забути у своїй сповіді, а психолог-консультант - навіть не підозрювати про те, що клієнт повідомив йому неповну інформацію про себе і про свою проблему.

Дану помилку в силу мимовільності забування також неможливо повністю виключити з практики психологічного консультування. Однак можна постаратися звести цю помилку до мінімуму за допомогою наступного, наприклад, технічного прийому: час від часу в ході сповіді запитувати клієнта про те, чи все він розповів про себе і про свою проблему, чи не забув чого-небудь істотного.

В) Помилки, що допускаються психологом-консультантом з причини його власної схильності робити передчасні висновки ще до того, як буде зібрана вся необхідна для цього інформація про клієнта і від клієнта.

Психолог-консультант - це звичайний жива людина, якій притаманні багато, в тому числі не завжди позитивні, риси характеру. Серед них, наприклад, можуть виявитися такі, як підвищена зарозумілість, нетерплячість, поспіх і інші, які нерідко призводять до виникнення подібної помилки.

Помітити і попередити її можна по реакції клієнта. Якщо він сумнівається у правильності висновків та рішень, пропонованих психологом-консультантом, значить, консультант, мабуть, поквапився, не взявши до уваги всього того, що вже сказав, а бути може, ще й не доказав, клієнт. Якщо клієнт не виговорився повністю і продовжує свою розповідь після того, як психолог-консультант уже прийшов до певного рішення, це означає, що психолог-консультант поспішив, і йому слід відкласти ухвалення свого рішення і продовжувати уважно слухати клієнта.

Г) Помилки, що допускаються в силу неправильної інтерпретації психологом-консультантом тих фактів, які йому були повідомлені клієнтом.

Основна причина цих помилок - недостатність практичного досвіду проведення консультування у психолога-консультанта, а також його неувагу або нерозуміння (іноді - просто забування) того, що йому говорив клієнт під час сповіді. Вироблення психологом-консультантом у себе звички уважно слухати клієнта, не упускаючи жодної повідомленої їм деталі, - єдиний спосіб попередити виникнення подібної помилки.

Є деякі типові різновиди помилок, що входять в обговорювану підгрупу помилок. Розглянемо їх:

• помилки, викликані недостатньою загальнотеоретичної підготовленістю психолога-консультанта,

• помилки, породжені тим, що психолог-консультант особистісно ідентифікує себе з клієнтом, починає, сам того не помічаючи, судити про клієнта за образом і подобою себе самого,

• помилки, пов'язані з упередженим, суб'єктивним, занадто позитивним або, навпаки, явно вираженим негативним особистим ставленням психолога-консультанта до клієнта.

Помилки другого типу поділяються на наступні підгрупи:

А) Невірні рекомендації, дані психологом-консультантом клієнту.

Можливих причин виникнення цієї помилки може бути досить багато. В її основі може лежати практично будь-яка інша помилка, вчинена психологом-консультантом, і наслідком такої помилки буде те, що рекомендації, отримані клієнтом, не принесуть йому ніякої користі і навіть підуть на шкоду.

Для того, щоб уникнути цієї помилки, психологу-консультанту рекомендується деякий час попрацювати, особливо в початковий період його самостійної практики, в умовах так званого супервізорства, а також час від часу запрошувати до співпраці і працювати разом з іншими психологами-консультантами, перевіряючи по їх висновками правильність своїх власних висновків і рекомендацій.

Б) Односторонні рекомендації, дані психологом-консультантом клієнту.

Ця помилка може статися по одній з наступних причин:

• в силу неповноти інформації, отриманої психологом-консультантом від клієнта,

• з причини неуваги психолога-консультанта до деталей того, про що йому говорить клієнт,

• внаслідок поспішності психолога-консультанта у висновках щодо проблеми клієнта,

• через недостатню теоретичної підготовки і односторонньої теоретичної орієнтації психолога-консультанта в інтерпретації сповіді клієнта.

Виключити повністю цю помилку з практики психологічного консультування можна тільки в тому випадку, якщо своєчасно будуть усунені всі її можливі причини, зазначені вище. Ігнорування будь-якої з них загрожує повторенням даної помилки.

В) В цілому правильні, але практично повністю не здійсненні або ж зовсім не здійснимі рекомендації психолога-консультанта клієнту.

Причина скоєння даної помилки найчастіше полягає в тому, що, пропонуючи клієнту рекомендації, психолог-консультант не враховує індивідуальні особливості клієнта або не бере до уваги такі умови його життя, які можуть стати серйозною перешкодою на шляху практичної реалізації отриманих від консультанта рекомендацій.

Для того щоб уникнути цієї помилки, необхідно, перш ніж давати практичні рекомендації клієнтові, дізнатися його як особистість і з'ясувати умови його життя.

Нарешті, помилки третього типу можна розділити на наступні підгрупи:

А) Неправильні дії клієнта, породжувані його неправильним розумінням або нерозумінням того, що йому радить робити психолог-консультант.

Причина даної помилки полягає в тому, що, пропонуючи практичні рекомендації клієнтові за рішенням його проблеми, психолог-консультант недостатньо враховує індивідуальні особливості клієнта, зокрема загальний рівень його культури й інтелектуального розвитку, або не піклується про те, щоб перш, ніж розлучитися з клієнтом , переконатися в тому, що клієнт все правильно зрозумів з того, що радить йому психолог-консультант.

Усунути цю помилку можна таким способом: працюючи з клієнтом, на кожному етапі психологічного консультування перевіряти правильність розуміння клієнтом того, що йому говорить психолог-консультант. Цього, зокрема, можна домогтися за рахунок постановки перед клієнтом продуманих і правильно сформульованих питань.

Б) Неправильні дії клієнта, породжені його небажанням чинити саме так, як йому рекомендує надходити психолог-консультант.

Цю помилку можна попередити наступним способом. Уважно спостерігаючи за клієнтом в той момент часу, коли він отримує практичні рекомендації щодо вирішення його проблеми, за результатами спостереження встановити, як клієнт насправді до цих рекомендацій відноситься. Якщо відношення клієнта негативне, то краще відмовитися від цих рекомендацій і далі з'ясувати, чому клієнт їх не приймає, і в кінцевому рахунку запропонувати йому щось інше, більш відповідне для нього.

В) Неправильні дії клієнта, викликані об'єктивною неможливістю вести себе так, як йому радить вести себе психолог-консультант, в силу, наприклад, змінених умов життя або будь-яких інших, об'єктивних життєвих обставин.

Ця помилка може бути виключена з практики психологічного консультування, якщо консультант, перш ніж давати рекомендації клієнтові, поцікавиться його умовами життя і особистою думкою про те, наскільки ці умови дозволяють виконати отримані рекомендації.

Кожний з перерахованих типів помилок здатний істотно знизити ефективність психологічного консультування, тому їх слід всіляко уникати.

Для того щоб виключити або звести до мінімуму більшість названих помилок, психологу-консультанту рекомендується дотримуватися таких загальних правил ведення психологічного консультування:

1. Психолог-консультант не повинен будувати ніяких гіпотез про суть проблеми клієнта до тих пір, поки досить повно не дізнається про його особистості і життя.

2. Психологу-консультанту не слід давати клієнту ніяких практичних рекомендацій до тих пір, поки не будуть оцінені його індивідуальні поведінкові особливості, і поки достовірно не буде встановлена ​​можливість практичної реалізації клієнтом рекомендацій консультанта.

3. Проводячи психологічне консультування та ставлячи психологічний діагноз клієнтові і його проблемі, психолог-консультант не повинен розглядати клієнта як об'єкт безпристрасного вивчення або якось намагатися маніпулювати або експериментувати з ним.

4. Психолог-консультант не повинен розглядати клієнта так, як, наприклад, слідчий розглядає свого підслідного, тобто намагатися його «розколоти» або «переграти».

5. У психологічному консультуванні за рідкісним винятком не повинно бути місця особистих спогадів і власне сповіді психолога-консультанта перед клієнтом, тобто психолог-консультант і клієнт в процесі консультування не повинні мінятися своїми ролями.

6. Психологу-консультанту не слід прагнути розуміти клієнта тільки по аналогії з самим собою. Його завдання інша - постаратися зрозуміти клієнта зсередини, як своєрідну, унікальну особистість, відмінну від нього самого.

7. Займаючись тлумаченням сповіді клієнта, психолог-консультант формулює свої судження про нього і про його проблему в ймовірної, але не в безапеляційно-стверджувальній формі. Правильним буде висловлювати їх клієнту у вигляді гіпотез, які зі свого боку повинен підтвердити або спростувати клієнт.

8. Спростування тлумачення сповіді, запропонованого психологом-консультантом, з боку клієнта не завжди є достатня підстава для того, щоб консультант повністю відмовився від такого тлумачення. Нерідко спростування або протест з боку клієнта з приводу висновків консультанта є не більш ніж захисною реакцією й ознакою того, що психолог-консультант думає правильно, що насправді запропоноване ним тлумачення вірне.

9. Чим менше професійного досвіду у психолога-консультанта, тим більше часу він повинен приділяти уважному вислуховуванню сповіді клієнта і тим обережніше формулювати свої висновки.

10. Навіть досить досвідченому психологу-консультанту корисно під час бесіди з клієнтом виробляти деякі записи, щоб потім повернутися до них і спокійно, не поспішаючи, поміркувати над ними.

11. «Завдання консультанта - допомогти клієнту з готовністю прийняти на себе соціальну відповідальність, ... звільнитися від ... почуття неповноцінності, спрямувати його прагнення в соціально корисне русло ».

12. «Завдання консультанта - допомогти клієнту знайти своє справжнє" Я "і знайти в собі мужність стати цим" Я "»

13. Іноді дуже корисно вести і потім аналізувати відеозапису ходу психологічної консультації. Пояснити їх необхідність клієнтові можна, пославшись, наприклад, на те, що і він сам зможе краще себе зрозуміти і успішніше вирішити свої проблеми, якщо побачить себе на екрані як би з боку.

14. Завдання психолога-консультанта на стадії сповіді полягає в тому, щоб розумно і ненав'язливо підвести клієнта не тільки до усвідомлення, але і до правильного рішення своєї проблеми.

15. «Завдання консультанта - підвести клієнта до прийняття відповідальності за свої вчинки і за кінцевий підсумок свого життя» 2. Ця думка відомого консультанта виразно вказує на те, що гуманістично орієнтоване психологічне консультування спрямоване на надання клієнту допомоги в самостійному вирішенні своєї проблеми.

16. Професія психолога-консультанта вимагає відомого самозречення, тимчасової відмови від власної особистості (коли йде процес консультування), «щоб знайти її в іншій людині стократно збагаченою».

17. «На стадії сповіді консультант повинен бути скупий на слова і ретельно зважувати кожне своє слово».

18. Психолог-консультант - це не порадник. Його головне завдання полягає в тому, щоб допомогти клієнту навчитися приймати відповідальні рішення самостійно.

3.Сучасні напрямки у теорії консультування

ІІ. Розробіть змістовну схему аналізу психологічного консультування як окремого напряму діяльності практичного психолога. Додайте словник термінів.

4. Структура психолого-педагогічного консультування. Етапи, процедури та техніки у психологічному консультуванні

ІІ. Розробіть конспект консультативного заняття «Психологічна допомога консультанту при виникненні синдрому „згорання”». Обґрунтуйте обрану вами етапність заняття.

1.


6477801334541441.html
6477901223516860.html
    PR.RU™